Історія міста
Меню сайту
Про сайт
Тільки на нашому сайті можна знайти завжди актуальну інформацію про місто, а саме:
- транспорт - схема руху маршруток, телефони служб таксі м.Ужгорода;
- найкращі місця відпочинку та розваг - адреси, контактні телефони, посилання;
- найкращі місця громадського харчування - адреси, контактні телефони, посилання;
- салони краси;
- найкращі місця проживання для гостей міста 4*, 3*, 2*, без зірок, мотелі - адреси, контактні телефони, посилання;
- найкращі культурні місця міста.
Статистика
Weather forecast
Погода в Ужгороді



Вітаю Вас, Гість · RSS 29.03.2024, 11:19

Уже в давнину на території Ужгорода були поселення, найдавніші з яких нараховують понад 100.000 років. Протягом давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало племен і народів: кельти, авари, дакійці, сармати, бургунди, але найбільш відомими з перших свідомих засновників ужгородського поселення були слов'яни. Одне з їх племен, білі хорвати, в другій половині I тисячоліття заселило район сучасного Ужгорода.
Протягом століть історично склалися три центри міста — Замкова гора, Радванка, Горяни. А вже пізніше перевага поступово перейшла до більш укріпленого району на Замковій горі. У IX столітті укріплене городище-замок перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства очолюваного легендарним князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Не виключена можливість, що Ужгородське городище могло входити до їх складу. У 903 році угорські племена, під керівництвом своїх сакрального вождя Алмоша та військового вождя Арпада протягом чотирьох днів штурмували фортецю Гунгвар, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили були нерівні, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями хана Кутеска та взяти його вони не змогли.
У 1241—1242роках татаро-монгольські племена під керівництвом хана Бату спалили місто. Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бейли IV, у 1248році будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч неї церкву (Горянська ротонда). У 1290році новим господарем міста стає канцлер Угорського королівства — Обо Омодей. Під час феодальних міжусобних війн на початку XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312році новим господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже у 1315році піднімає повстання проти короля, яке через два роки було придушене. У 1318році місто одержало нових господарів — італійських графів Другетів, які володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовувалось і місто. У 1384році — завершилося будівництво нового замку, а також була відкрита перша в місті школа. Уже в 1430році Ужгород одержує привілеї від короля і офіційно пишеться «Привілейоване місто Ужгород».
У 1514році, під час великого повстання під проводом Дьордя Дожі, місто було повністю зруйноване. А після поразки угорців у битві з турками в 1526році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три частини: 1.Трансільванське князівство; 2.Центральна Угорщина під владою турків; 3.Західна і Північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв. Так у 1538році Ужгород відійшов до Трансільванії, а уже в 1540році його зайняли австрійські війська. У 1564році місто знову було атаковане трансільванськими військами.
Нові господарі графи Другети зміцнили роль міста, як економічного та торговельного центру. У цей час відбулися такі події як: перебудова замку, будівництво нових церков. Збереглася з того часу і «Печатка міста Ужгорода. 1675рік», на якій зображено герб міста: щит із двома виноградними лозами, а на них три листки і два грона винограду, що вказувало на основне заняття його мешканців. До речі, у 1631році у місті було 10 вулиць, 206 кріпосних дворів, 32 дворянські маєтки; а всього загальна кількість жителів — 1200 чоловік. Протягом XVI—XVII століть в Ужгороді існувало багато ремісничих цехів: шевський, гончарний, столярний, бондарний. У цей період місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1610році в місті домінувала католицька церква. У 1619 році Ужгород знову захоплюють протестантські війська Трансільванії. Після десятилітнього правління реформатської влади в місто повернулися католики на чолі з графом Другетом. Саме в цьому році, 1646, в Ужгородському замку було зібрано 63 православних священників і під егідою Ватиканупроголошено Ужгородську унію та утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.
У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. Взагалі, Ужгород XVIII століття славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці із Словаччини, Німеччини, Угорщини, Молдавії, Польщі, Греції, Росії. У цей час було збудовано цілий ряд винних підвалів і складів у районі Замкової та Дайбовецької гір. У кінці XVIII століття починає розбудовуватися і лівобережна частина міста, де селилися бідняки.
А ось для початку XIX століття характерний економічний розмах. На Закарпатті почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму, з'явилися перші фабрики, внаслідок чого площа міста значно збільшилась. У 1837 році в Ужгороді нараховувалося 36 вулиць.
Найбільший вплив на Ужгород із політичних подій XIX століття справила угорська революція 1848—1849 роках 27 березня 1848 році в місті офіційно було відзначено повалення монархії в Угорщині. Для придушення революції Габсбургський абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Будучи не в силах протистояти їм, визвольна війна потерпіла поразку. Монархія була знову відновлена. У 1849 році Ужгород став центром Руського округу, нового територіального утворення в Австрійській імперії, але вже в 1850 році воно було ліквідовано. У 1863 році — була відкрита перша друкарня з українським шрифтом. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп. У 1886 році побудована меблева фабрика «Мундус». У 1897 році з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році була здана в експлуатацію перша Ужгородська електростанція.
Перша світова війна сповільнила темп розвитку міста. 12 січня 1919 року полк чехословацьких легіонерів зайняв правобережну частину міста, лівобережна ж залишилася під владою Угорщини. А 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки, а Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року Ужгород був переданий Угорщині. Місто за часи фашизму перетворилося у військовий табір угорської армії. У 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступила у другу світову війну. До кінця 1944 року бої підійшли до Ужгорода. Війна не принесла місту яких-небудь істотних зруйнувань, хоча привела до значних змін у населенні міста. У визвольних боях за місто брали участь частини 4-Українського фронту, а 27 жовтня 1944 року Ужгород був визволений. Новий період приніс у життя краю значні зміни. На околицях Ужгорода будувалися нові підприємства і поновлювалися старі. Нові житлові райони змінили обличчя міста.

Ужгородський замок
Історія власне середньовічного замку нараховує понад тисячу років. Протягом століть замок неодноразово перебудовувався у відповідності з вимогами фортифікації середньовіччя., так що до наших днів від найдревніших споруд його збереглась лише частина фундаменту, сліди якого можна бачити в підземеллях, та ще фрагменти карнизів з романським орнаментом. Основна споруда відноситься до XIV ст. Вкінці Х --на початку ХІ століття, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується камяний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли.
В період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322 — 1691роки), у фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані головним чином появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI ст. з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено певну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимуровано більш міцні стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбовидний бастіон, висунутий за лінію квадрата стін, які ми бачимо ще й сьогодні, що значно посилювало ефективність оборони замку з допомогою артилерії, встановленої на майданчиках бастіонів. Над входом у замковий палац у вигляді барельєфа висічена на кам'яній плиті чотири дрозди — герб Другетів.
Замок має форму неправильного чотирикутника з бастіоном на кожному розі. Бастіони виступають трохи вперед, що дало можливість успішно вести фланговий бій. На бастіонах, висота яких досягає 10-15 м, розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів роги їх викладені квадратами з білого каменю. Замок здається майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північної сторони масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані в основному з каменю. Північну частину замку захищав кільовидний бастіон. З трьох сторін замок оточує глибокий рів (8-10 м), через який було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись створи для ланцюгів, при допомозі яких міст піднімався.
Навпроти головних в'їздних воріт, в північно-східній частині Замкової гори, на краю обривистого схилу, стоїть замковий палац — сувора двоповерхова будова прямокутної форми з XVI ст., на кожному розі якої квадратна вежа. На верхньому поверсі веж, товщина стін яких сягає 2,5-3 м, видно темні отвори бійниць. В фортифікаційній системі замку палац, він же і цитадель, займав домінуюче положення. У випадку проникнення ворога у двір замку, захисники його могли успішно продовжувати оборону з палацу, у якого була добре продумана система оборони — з трьох сторін палац був оточений глибоким ровом, через який у східній частині був перекинутий підйомний міст, який в разі підйому закривав отвір воріт. При спорудженні замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, якому в фортифікаційній системі палацу відводилась важлива роль — сам палац являється ніби продовженням схилу Замкової гори, на якому він стоїть.
Північна частина палацу зведена прямо над прірвою, який настільки стрімкий, що ворог ні разу не насмілювавсь штурмувати замок з північної сторони. В замковому палаці є просторі підземні каземати, які в мирний час служили коморами, а під час облоги замку — сховом. В підземеллі була також в'язниця та камера катувань. Фасади декоровані білокам'яним ренесансним обрамленням, що частково збереглось до наших днів. Палац має внутрішній затишний дворик, де знаходився колодязь, видовбаний в скелі, воду якого захисники замку вживали під час тривалих облог. В товстих стінах палацу є потайні ходи, по яких можна було потрапити з одного поверху на інший непоміченим. Легенда розповідає і про потайний хід, який з'єднував замок із зовнішнім світом.
У 1775 році замок був переданий імператрицею Марією-Терезією Мукачівській єпархії. В цей період проводиться незначна перебудова замку, в результаті якої знищується рицарський зал. Нині у замку розміщується краєзнавчий музей.




Горянська ротонда
На одному із семи пагорбів Ужгорода виситься прекрасний архітектурний твір — Горянська ротонда. Невеличка кругла церква, що розташувалась поблизу середньовічних руїн аристократичного палацу, вже кілька століть радує око своєю оригінальністю.
Кругла церква або ж ротонда («rotunda» з італійської мови — кругла будова), що сьогодні знаходиться у мікрорайоні Ужгорода — Горяни, досьогодні викликає багато запитань щодо її походження і віку.
Треба сказати що дослідженя ротонди почалося не тепер, а ще на початку ХХ століття, коли схожі наукові розяснення щодо круглих церков охопили історичні школи Європи. До поля зору дослідників потрапила і церква Св. Анни в Горянах. Саме в цей час Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, тому не дивно що першими дослідниками були угорські науковці. Після проведеної реставрації церкви у 1911 році, тодішні вчені змогли побачити матеріал з якого зведено стіни ротонди. Схожість матеріалу побудови із матеріалом замкових романських стін привело їх до одного висновку Горянська церква відноситься до Х-ХІ ст.
Однак з переходом краю до складу Чехословацької республіки, в якій історична школа стояла на висоті завдяки державній підтримці, дослідження ротонди набирають ще більших обертів.
У 1921 році виходить публікація дослідника М.Новаківського, де стверджується про візантійський вплив на архітектурний стиль церкви. Інший історик Ф.Заплетал відносить час побудови до XIV ст., а будівничим на думку дослідника міг бути подільський князь Корятович. Історик І.Крал відносив церкву Св. Анни до архітектурних споруд ІХ ст. Великоморавської держави. Відомий літератор В.Пачовський безапеляційно стверджував, що ротонда збудована в стилі храмів із Галичини, бо відомо, що фундаменти таких же ротонд віднайдені у Галичі, Володимирі-Волинському і Холмі. Дослідник європейської культури В.Залозецький шукав порівняльний стиль круглих церков на Балканах, де є чимало романських ротонд ХІ-ХІІ ст. Інший відомий дослідник церковної архітектури В.Січинський після узагальнюючих досліджень приходить до висновку, що ротонда відноситься до Х ст. і була збудована слов'янськими будівничими під впливом візантійської архітектурної школи. Треба надати належне Січинському, він чи не вперше звернув увагу на будівельний матеріал і кладку древньої церкви.
Новий етап досліджень розпочався у радянський період. Одним з перших дослідників був Г.Логвин, який відніс час побудови ротонди до ХІІІ ст., і відзначив у своїй праці, що, мабуть, у її будівництві брали участь архітектори з Галичини. А ось відомий закарпатський істоик П.Совадоводить нову думку про побудову круглої церкви у період ХІІ ст, монахами ордену Св. Павла. Наприкінці 60-х років угорські дослідники (В.Гервес-Молнар) особливо зацікавилися ротондами Панонії. Вони зробили узагальнюючі дослідження і дійшли до висновку, що Горянська ртонда має близьких «родичів» серед двох ротонд в угорських селах Кісомбор, Корчо. Однакові геометричні форми, будівельний матеріал все це навело на думку об'єднати ці три церкви в один архітектурний ряд і сміливо говорити про дату побудови ХІ ст.
Сьогодні Горянська церва Св. Анни це шестикутна будова в товщу стін якої врізано шість навпівкруглих ніш із трьома вікнами, зверху на будові лежить полегшений тамбур із шістьма вікнами. Та чи не найпривабливішим є те що внутрішні стіни розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі італійської ранньоренесансної школи Джотто.

Відомі ужгородці
Іван Орлай ( 1771 - 1829 ), Петро Лодій ( 1764 - 1829 ), Василь Кукольник ( 1765 -1821 ), Михайло Балудянський ( 1769 - 1847 ) ... В Ужгороді навчався та жив Августин Волошин -прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, а в 1939 він став президентом цієї держави, Герой України (посмертно). Деякий час в місті проживали російська есерка Катерина Брешко-Брешковська і перша віконавиця ролі Незнайомки у драмі О. Блока «Незнайомка» Лідія Степанівна Панкратова/Ільяшенко/,Жили і працювали:професор Александер Фединец, скрипаль Михаило Коппельман, народні артисти України, хореографи — Клара Балог та Михайло Сусліков, народний вчитель України, почесний громадянин міста - Золтан Жоффчак, заслужений вчитель України Золтан Баконій, актор і педагог Лев Луцкер, мім і художник Михайло Мільмейстер, письменики: Іван Чендей, Фелікс Кривін, поети: Петро Скунць, Дмитро Кремінь, Людмила Кудрявська, в с. Горяни (нині входить в межі Ужгорода) народився, а пізніше жив в Ужгороді, український письменник Михайло Томчаній і його син архитектор Михайло Томчаній. Художники Йосиф Бокшай, Адальберт Эрделі, Федор Манайло, Антон Кашшай, Гаврил Глюк, Василь Свида, Володимир Микита, Павло Бедзир і Ференц Семан. Фотохудожники Володимір Рєпкін, Олексій Попов, Володимір Балега, Михайло Палінчак. В Ужгороді народився радянський футболіст й тренер угорського походження Йожеф Сабо, радянський та угорський художник єврейського походження Шандор Зіхерман.



Copyright MyCorp © 2024
Сайт створено у системі uCoz